You can edit almost every page by Creating an account. Otherwise, see the FAQ.

Hatsukivka

From EverybodyWiki Bios & Wiki

Script error: No such module "AfC submission catcheck".


Hatsukivka (Ukrainian: Гатцуківка) was used in Ukrainian orthography by Mykola Hatsuk in the collection of folklore material "Harvest of the Native Field" (1857)[1] and in the primer "Ukrainian Alphabet" (1861).[2]

In his book, he developed two variants of spelling: one – on the basis of n pre-revolutionary spelling, the second – on the basis of the charter – the written Church Slavonic Cyrillic alphabet. In order to reflect the various dialectical nuances of the Ukrainian language, Hatsuk arranged the use of diacritical marks. Hatsuk's spelling has not become widespread, but it is to him that modern Ukrainian spelling owes the restoration of the ancient paerik — the current apostrophe.[3]

Orthography based on Russian pre-revolutionary spelling[edit]

Mykola Hatsuk — The Harvest of the Native Field (1857)

In the preface to "The Harvest of the Native Field" M. Hatsuk writes: (hereinafter the text in Ukrainian, because she did not write in modern spelling)[1]

«Як ця праця, у своїм писані, чимало має приздачок нових, то шьоб латві було Панам читцям достоту її прочитати, повинно усвідчити, шьо: Як у нашої мови а начастую витинається за я , о,-- за іо, у за ю, то, у присланої до мене праці викинути я і ю, а з ними, як некчемні: ъ, ы, ь, ѣ, ѳ, ѵ. Тильки замісць ы, узято и; йому назвісько ита і витинається неначе проміжнє межи ы і и; замісць ь,-- узята мʼяка зупинка (ʹ); замісць ѣ, — то ı без крапки і має тонку витинку; а (Е) — витинається, як славянське Є (чи як Московське Э). Ззатого удання, унерушилась така абетка:

а, б, в, г, д, ε, ж, з, ı, и, к, л, м, н, о, п, р, с, т, у, ф, х, ц, ч, ш, щ.

З якої складаються усі слова нашої мови; тʼ але ж треба знати:

  • Коли а, о, у, мають на себе крапку (˙) ȧ, ȯ, ẏ, то витинаються як: я, йо, ю.
  • Коли а, ε, і, и, о, у мають на себе зазначку ійку ( ̆), витинаються, як: ай, эй, ій, ий, ой, уй.
  • Коли ж ȧ, ȯ, ẏ, мають на себе крапку і ійку: ă̇, ŏ̇, ў, то витинаються, як: яй, йой, юй.
  • Коли ж ε, ı мають на себе мʼяку зупинку (ʹ) έ, í, то έ витинаїться неначе славянське ѣ, а í пособні витинок має, якого нема по інших мовах, то-річ: íхати, íсти, íмла і др.

Ійка становиться скрізь, де тільки її витинка чується:

  • уперше, — непорушне у слові. Тоді вона становиться завше зверху: ŏ, мĭ, твĭ, свĭ, гă, дă, мă, витинă, гассă, марнĭ, гамў, розмоŷлă, шпурлă, m̆и, m̆ати.
  • Удруге, — начастую у промізці слов. Тоді вона витинається не як повна ійка і становиться прек слова передущого. Ця перекидка ійки бува тоді, коли заднє слово, на скиньчи має деяки з ціх: а, ε, г, и, о, у, ȧ, έ, í, ȯ, ẏ — та навіть не проміж кожним словом, але ж там, де склад самої річи того трібує, коли слова незупинне собі йдуть, — то-річ: Козаче •бурлаче; Ходи-но серденʹко •до хати; не ходи Грицẏ •на вечорницẏ; Ŏ зрадо, •зрадо! Чорнı брови •маíш.
  • Часом ійка чується і в початці слова; тільки ж це бува найбільш у віршах: •Деж ти •була — моέ •сεрденко?

(Ŷ) Коли має на себе зазначку ŷ, витинається неначе у і в укупці (разом) тильки ж в шьоб неначе, як прикладка річи повинна триматись, то-річ: ŷ господı, ŷ полı, ŷ скринı;

  • удруге, — у скупчині слова, коли воно складене не з одного і у промізьці має єŷ: Заŷгεтʹ, заŷзȧтй, заŷдоŷж, наŷмани, наŷлучнε.
  • Утретє, — коли воно непорушне у слові: Дıŷчина, гамуŷати, гăнуŷати, калинıŷка і др.
  • Учетверте, — коли ŷ у початці слова, тай ше перед себе має (у) тоді перше витинається як ŷ, а друге як : Ŷ Ẏкраı́нı, ı ŷ ẏплıтах, ŷ ẏсах і др.

Важка зупинка (ˋ) де-інколи становиться у слові і завше задля того, шьоб тільки його зʼєднанє визначити, т.р. тˋалеж, пˋобȯбıч, зˋодного і др.

Продовжка (ˉ) завше там у слові становиться, коли як треба де у ньому спинитись, чи витинку де продовжити у якому його місці; чи ше де треба по проміжках слов, чи скіньчи річи, (так ж, як і у повсякої мови): НезупH̅е, з̅аȧкого, з̅агнучкоẏ, витинаẏц̅ȧ, вештаẏц̅ȧ і др.

Як у нашої мови часом (г) витинається як франське чи ланське g, — то з того уданя (г) має у себе зазначку (ӷ) то-річ: ӷедз, ӷарнец і др.

Бачучи, шьо ці приздачки писання за усих, які були досі, більш усього згожи до нашої мови і скрізь, достоту, прикладаються у повсіх її витинках, я здаюсь і свою працю вистачити в основах цього писання, уважаючи, шьо вони здатніш за іньши».

Example text[edit]

Кожнй B̆асʹ ма свĭ лас. Так скрізʹ живε лẏдина •ŷ свıтı, í рıч цȧ •нε диво: бо спаласʹ нам спозаколишнȯго •шε вıку, з чималими примхами í хибчами лẏдʹского •лиха. Чи нε спозадаŷнȯго •шε часу, í досı, славослови •Бога повεрталисʹ ŷ свıтı, ȧк ŷ своí ̆ господı? Чи нε спозадаŷнȯго •шε часу, кожнй робиŷ, ȧк сам примıŷ, нε ŷажаẏчи на тε, шȯ кожнй повинин працẏ •своẏ íднати з добром, хочаб на гарıлʹ малεсенʹким? Талεж нı: заŷшε í скрıзʹ була з чоловıком ı ȯго ȧŷза, ȧка ласила, тручала í мурдуŷала ȯго ŷ житí; сипала •лихом í, часом, ȧк кара божа, нεвıчила нε тıлʹки добру працẏ •лẏдε̆, тˋалεж-í самих лẏдε̆.

Orthography on the basis of the charter — the written Church Slavonic Cyrillic alphabet[edit]

M. Hatsuk (1861) Ukrainian alphabet

In the preface to the "Ukrainian alphabet"[2] M. Hatsuk writes: «…я притримавсь не Петрівської абетці, яка не здатня до нашої мови, але церковної, і такого навіть писання (орфографії), яке правдиве було в нас і унерушилось по старописях наших; тільки ж я викинув з неї: Ѕ, Ѱ, Ѯ, Ѿ, Ѹ, Ы, Ь, Ѣ, Ѽ, Ѡ, Ѫ, Ѳ, Ѵ, без яких є змога нам достоту й перебутись; те ж саме і без титлів; а, замісць того, придав літеру Í (їту), якої хоча й не було у абетці, обаче ж вона начастую трапляється по наших старописях і дуже нам найпритрібна, коли ми здаємось на правдиві основи нашої мови.

Як це наше стародавне писання (орфографія) не кожному ше дознаку добре, то мушу про неї дешо й казати: Зазначка [ ̏ ] йка начастую становилась над гласними ȁ, є̏, ȉ, ȍ, ѹ̏, ю̏, ѧ̏, тоді треба було вимовляти їх за: ай, ей, ій, ий, ой, уй, юй і яй.

[Ѹ̂ чи ŷ] які трапляються скрізь по старописях наших і начастую у початці слов, вимовлялись у нас не за просте [у], а неначе б за глухе [в]; у по-річ того я й здався притриматись не [ѹ̂], a [ŷ].

[ô] витиналось за [їо].

Замісць [ь] найзавше становилась мьяка зупинка [ ͛ ]; а замісць [ъ],-- важка [ ' ].

Як до нашої мови [ѣ] ять зголя непотрібне, то замісць його повинно витримувати [ї].»

See also[edit]

References[edit]

  1. 1.0 1.1 "Uz︠h︡ynok ridnoho pola". U drukarni Katkoua. August 22, 1857 – via Google Books.
  2. 2.0 2.1 http://www.archive.org/download/ukrainskaabetka00hatsuoft/ukrainskaabetka00hatsuoft.pdf
  3. https://web.archive.org/web/20201101093930/http://irbis-nbuv.gov.ua/E_LIB/PDF/ukr0000764.pdf



This article "Hatsukivka" is from Wikipedia. The list of its authors can be seen in its historical and/or the page Edithistory:Hatsukivka. Articles copied from Draft Namespace on Wikipedia could be seen on the Draft Namespace of Wikipedia and not main one.